Фінансові кризи ніколи не перестають послаблювати світову економіку, а боргові зобов’язання деяких країн давно перевищили мільярди доларів. У цьому нескінченному хаосі підприємці та потенційні інвестори основних світових держав не перестають шукати інструментів оптимізації та зниження існуючого податкового навантаження.
Тенденція до опору та впровадження ефективних методів податкової оптимізації зародилася на початку 2000-х років, коли влада таких країн, як Великобританія, США, Німеччина та Франція звернула увагу на те, що виведення фінансових активів за межі їхньої економіки значно скоротило балансові доходи, і в результаті запровадили низку міжнародних і дій.
Визначення та види офшорних зон
Спершу слід дати визначення поняття офшорної юрисдикції. Справді, офшорна зона — це спеціалізована територія, яка пропонує різні конкурентні переваги та бізнес-привілеї для компаній, які не мають статусу податкового резидента. У міжнародній практиці офшорні зони є повсюдно.
Це можуть бути невеликі острівні держави, окремі адміністративно-територіальні одиниці з особливим економічним статусом чи навіть цілі країни.
Якщо ми подивимося на офіційну статистику, то у світі існує близько сотні міжнародних фінансових центрів, які пропонують можливість реєстрації компаній та юридичних осіб у податкових гаванях. Як правило, привабливість таких юрисдикцій забезпечується справедливим податковим кліматом та спрощеною процедурою реєстрації іноземної компанії.
У той же час сучасна міжнародна практика поділяє зони податкового притулку на дві умовні категорії, відповідно, на верхню та класичну офшорні зони.
Класичні податкові зони забезпечують повне звільнення таких форм оподаткування:
- як податку приріст капіталу,
- податку дивіденди,
- відсотки, податку спадщину і дарування,
- прибутковий податок тощо.
Мідшори – це сучасні юрисдикції, що увібрали в себе найкращий міжнародний досвід. Гнучке законодавство про компанії та знижена податкова ставка типові для мідшорів. Як правило, це округи, які прагнуть максимальної податкової прозорості за рахунок податкової та фінансової звітності компанії. Ці юрисдикції включають низку європейських країн, таких як Мальта, Кіпр, Нідерланди та Швеція.
Міжнародне співробітництво та загальні тенденції
Як було зазначено вище, ініціатива протидії податковим юрисдикціям спочатку була озвучена представниками Великобританії та США. Якщо звернутися до історії, то можна виявити, що перші офшорні утворення з’явилися на планеті після того, як Великобританія надала незалежність своїм колоніям, яким довелося шукати шляхи залучення прямих іноземних інвестицій в економіку. Численні острівні освіти опинилися на межі зникнення і мали стати домом для різних безподаткових компаній.
За результатами незалежних досліджень за останні сорок років бюджет Великобританії втратив понад 30 трильйонів доларів, які було виведено до юрисдикції податкових притулків. Зважаючи на ці цифри, ентузіазм Великобританії у боротьбі з відпливом капіталу стає очевидним.
Експерти кажуть, що цей рік може стати поворотним моментом у боротьбі із податковими гаванями. Багато хто схильний вважати, що настав час повертати активи, виведені з народного господарства. Водночас експерти переконані, що повністю ліквідувати всі офшорні механізми та схеми буде неможливо, оскільки вони тісно переплетені не лише з приватними підприємствами, а й із державними компаніями. Проте полювання на податкову гавань оголошено.
Фінансова криза, що вибухнула в США і плавно перекинулася на європейські країни, стала основним каталізатором, який діє як прискорювач міжнародного співробітництва у боротьбі з податковими сховищами.
Погіршення економічної ситуації стало важливим стимулом для різних міжнародних організацій, включаючи Організацію економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР).
Діяльність таких організацій виражається не тільки у здійсненні контролю над компанією, а й у розробці положень та вимог фінансової прозорості стосовно юрисдикцій податкових притулків.
Вся робота міжнародних організацій керується і будується на єдиному принципі: якщо є можливість простежити ланцюжки закономірностей офшорної діяльності, то повернення прихованих податків є цілком реальним. Щорічно міжнародні організації повідомляють про мільярди євро, які встигли повернутись до бюджетів різних країн.
Міжнародна організація та «списки чорних офшорів»
Перші кроки на міжнародній арені у боротьбі з офшорними юрисдикціями були зроблені Організацією економічного співробітництва та розвитку. Ця організація визначила перелік ознак, якими можна ідентифікувати неблагонадійні юрисдикції, не здатні забезпечити адекватний нагляд за фінансовим сектором. Ці країни були внесені до спеціальних списків, які отримали неофіційне визначення “чорних оффшор-зон”.
Країни у цьому списку не є податковими сховищами у класичному значенні цього слова. Але вони також не підтримують деяких міжнародних норм, спрямованих на боротьбу з податковими сховищами.
Говорячи про умовні списки «чорних зон», важливо зазначити, що кожна країна також має свій список офшорних юрисдикцій.
Альтернативні гравці на міжнародній арені
На міжнародній арені дедалі частіше з’являються різні організації, засновані на принципах протидії відтоку та відмиванню грошей. Серед них особливу увагу можна приділити такій організації як Міжнародний консорціум журналістів-розслідувачів. Ця організація негайно оголосила полювання на клієнтів з юрисдикцій податкових притулків.
Наприклад, кілька років тому консорціум опублікував велику базу даних, що містить інформацію про більш ніж сотні тисяч трастів та компаній, що надають податкові притулки. Ця публікація привернула значну громадську увагу, оскільки розкрила світові взаємини заможних людей нашої планети: державних службовців, державних діячів та відомих політиків.
Таким чином, опір юрисдикціям податкових притулків набирає обертів та посилюється в усіх напрямках. Проте офіційних заяв щодо заборони діяльності в офшорних зонах з метою оптимізації податкової бази ніхто не робив.
Деофшоризація економіки
У плані деофшоризації інструмент регулювання, що використовується країнами, завжди був спрямований на максимальне зниження податкового тягаря і секретність інформації про компанії. Податкові притулки використовувалися як інструмент захисту фінансових активів, а податкові пільги були приємним доповненням.
Незважаючи на всі заходи, які вживаються урядами, райони та компанії податкових притулків залишаються частиною будь-якої економіки.
Мільярди доларів щороку переводять у різні офшорні юрисдикції. Серед найпопулярніших податкових притулків – Швейцарія, Кіпр, Великобританія та Нідерланди.
Однак країни не чекають мовчки і вживають різних превентивних заходів, серед яких можна виділити прийняття законодавчих актів, що регулюють національну договірну систему. Цей закон накладає певні обмеження. Наприклад, компанії з податкових сховищ не можуть брати участь у державних закупівлях. Навіть розкриття всієї інформації про кінцеві бенефіціари компанії не буде гарантією отримання держзамовлення.
Масштаби деофшоризації можна обговорювати нескінченно, а превентивні заходи можуть різнитися у кількох формах: від явного стимулювання до суворішого примусу платників податків. Але все ж, щоб бізнес не прагнув офшорних юрисдикцій, потрібно розуміти, що вдома набагато краще.
Виведення фінансових активів у податкові гавані має стати дорогим та непотрібним для підприємців. Тільки тоді ми можемо сподіватись зберегти фінансові ресурси. На жаль, сьогодні країни не в змозі забезпечити такі умови для бізнесу, тому бізнесу, як і раніше, пропонують батіг замість пряника.
Як встояти або вимоги часу
Звісно, ті приємні часи, коли офшорні юрисдикції лише залучали підприємців, давно минули. Але юрисдикції податкових сховищ не зупиняються. Сучасна економіка вимагає, щоб офшорні юрисдикції змінювалися та адаптувалися до існуючих стандартів. Багато податкових гавань змушені поступитися тиском з боку світових лідерів і зараз широко впроваджують вимоги прозорості для корпоративних схем.
Крім самих податкових юрисдикцій, банківські установи, які працюють у податкових гаванях, також зазнають тиску з боку держави та оподатковуються щодо високих податків. Не є таємницею, що офшорні банки є основним елементом побудови систем податкових притулків.
Приклади:
З 2000 року уряд США ухвалив низку законопроектів у банківській сфері. Серед них законодавчий акт про податкове дотримання рахунків у іноземних банках та закон про надання інформації про наявні рахунки в іноземних банках.
Іншими словами, уряд країни хоче, щоб усі банківські установи світу надавали необхідну інформацію на запит IRS. Ці вимоги поширюються на рахунки іноземних банках, які належать громадянам США.
Доступ до фінансових ринків США може бути заблокований для банків та кредитних установ, які відмовилися надати таку інформацію, та будь-які транзакції, які вони провели через країну, будуть оподатковуватись у розмірі 30%.
Стратегія, розроблена ОЕСР у 2013 році, є планом дій опору щодо приховання бюджетних платежів. Можна впевнено сказати, що цей план є основним керівництвом з міжнародного опору юрисдикціям податкових притулків.
Посилення заходів контролю та можливі наслідки
Система офшорної юрисдикції дотримується загальних законів про маркетинг. Точніше, тут однаково застосовні закони, які діють загальному ринку. Тобто, що стоїть витрати виробництва, то вище вартість наданих послуг. Отже, підвищені вимоги до юрисдикції податкових притулків впливають на пропорційне підвищення вимог до іноземних компаній, зареєстрованих у юрисдикції.
Наприклад, сьогодні для реєстрації офшорної компанії недостатньо пред’явити лише паспорт, як це було десять років тому. Сьогодні від вас буде потрібно надати величезний пакет документів, до якого входять рекомендаційні листи банківських установ, документи, що підтверджують фактичне місце проживання, докладний бізнес-план, відомості про кінцевих бенефіціарів, засновників, акціонерів та власників компанії тощо.
Прагнучи зберегти корпоративну репутацію на міжнародній арені, регулятори податкових гаваней керуються принципом: знай свого клієнта. В результаті іноземні підприємці змушені не лише збирати необхідні документи, а й займатися їх переведенням, завіренням та легалізацією.
Якщо ви збираєтеся створити ефективну схему податкових притулків, ви повинні бути готовими до того, що вам доведеться попрацювати. Для того, щоб створити по-справжньому ефективну та дієву схему з відповідною структурою бізнесу, вам потрібно буде заснувати не офшорну компанію.
Зрештою, вам потрібен бізнес-рахунок в іноземному банку, відкриття якого також потребує відповідального підходу. Сучасні банківські установи також дбають про свою репутацію та насторожено ставляться до податкових притулків. Насамперед необхідно визначитися з банківською установою, а якщо бути точніше, то знайти перелік послуг та діючі тарифи.
Реструктуризація боргу: що це і як її отримати
Кредитна історія – що це, як дізнатись про неї та як її покращити?
Що таке Інтернет-банкінг Приват24? Як зареєструватись
[…] Офшорні зони – визначення, співпраця, тенденції […]